Кримськотатарський орнамент "Орнек"

       Орнек -  це безперечно видатне явище орнаментального народного мистецтва кримських татар. Вона є цінним джерелом для вивчення знакової системи традиційної культури кримських татар, естетики та світосприйняття.

       Історія формування цього виду мистецтва в Криму сягає давнини, зокрема дослідники вказують на пов'язаність окремих характеристик кримськотатарської вишивки (орнаментика, техніка використання металевих ниток) із традиціями Візантії та Середньовічного Близького Сходу. На період ХVІІ-ХVІІІ століть припадає і розквіт кримськотатарського декоративно-ужиткового мистецтва, формування цехових інститутів. При ханському дворі діяли цехи ткачів (безази) та вишивальників (казази). Вони займали привілейоване місце і цілком залежали від спонсорування державної еліти, яку вони обслуговували (беї, мурзи, духовенство). Частина виробів йшла на експорт в країни Середземномор'я, Малу Азію, Росію. Події кінця ХVІІІ — ХІХ століття (анексія Криму Російською імперією, масова еміграція кримських татар, індустріалізація та уніфікація побуту) негативно відобразились на відтворенні традиційних видів ремесел. Найбільш повно збереглося лише художня вишивка та ткацтво. Після приходу радянської влади на територію Криму традиційні ремесла потрапили під дію загальної політики налагодження народного господарства. В Бахчисараї відкривається кустарно-промисловий технікум народів Сход, артіль кримськотатарської народної вишивки «Ількі Адим». Війна 1941-1945рр. та  депортація 1944р. стали переломним етапом історії кримськотатарського народного мистецтва, зокрема, виробництво вишитих речей повністю згасає.

       У кольоровій гамі кримськотатарської вишивки переважають світлі відтінки ніжних кольорів: рожево-зеленуваті, блакитно-жовтуваті. Зустрічаються також і більш темні тони, але вони завжди пом'якшені. Характерним прийомом в кримськотатарському шитві є чергування кольорів при повторенні композиції. Візерункові композиції умовно можна розділити на рослинні, геометричні, зооморфні, архітектурні, епіграфічні та змішані. Зустрічаються також зображення астральних тіл та посуду.

Техніки вишивки:

- «Татар ішлеме» — глуха двостороння гладь без попереднього настилу. Виконувалась на домотканому серпанковому полотні;

- Іншою поширеною технікою було напівпрозоре двостороннє шитво «есаб ішлеме». Даний вид візерунккового шитва полягав у тому, що робоча нитка стягувала нитки основи та утоку;

- Третьою формою орнаментального шитва є «теллі» — шиття вузькою срібною або позолоченою пластинкою шириною 3-4 мм;

- Крім двосторонньої гладі та шиття металевими пластинками поширеним було золоте шитво нитками. Виконувалась така вишивка по оксамиту металевими нитками, золотими або золоченими мідними;

- П'ятий шов називається «букме» (шнурок, нитка). Щоб виконати малюнок у техніці «букме», золоту нитку скручували в декілька разів до необхідної товщини.

       Дуже широкою була сфера використання вишитих предметів. Вишивкою, в першу чергу, прикрашали різноманітні предмети та елементи одягу, також відігравали важливу роль в оздобленні інтер'єру оселі.


Сайт створено з Mozello - найзручнішим онлайн конструктором сайтів.

 .