Козацькі пісні Дніпропетровщини

       Козацькі пісні Дніпропетровщини, або «козацькі пісні» — явище виконання степових пісенних творів (українських козацьких пісень) у Дніпропетровській області, внесене до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони.

       Козацькі пісні — традиція чоловічого співу, притаманного запорожцям. Козацькі протяжні пісні виконуються без супроводу музичних інструментів, зазвичай гуртом. Ці пісні належали й до репертуару кобзарів-бандуристів. Однак традиція виконання пісень під супровід бандури, яка побутувала у Нікопольському районі ще у 1980-х роках, остаточно зникла. Для будови козацької пісні властивий сольний заспів («заводити») та сольний верхній голос («виводити» або «тягти»). Степовий спів — розлогий, розкладений на вісім голосів. Але гуртова частина козацької пісні зазвичай має триголосу або чотириголосну будову, коли додається імітація чоловічої партії («басити»).

       Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність кожної музичної фрази (народні виконавці з села Капулівка Нікопольського району називають такого типу пісню «затяжна»), помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків; текст пісні часто «губиться» у мелодійних розспівах окремих складів; зустрічається, як художній прийом, недоспівування окремих слів з одночасним початком іншої музичної фрази. Козацькі пісні виконуються зазвичай голосним насиченим звуком із формуванням його у грудній клітині, а манера виконання є спільною як для чоловіків, так і для жінок.

       На початку ХХІ сторіччя козацькі пісні частіше виконують самі жінки, рідше трапляються змішані гурти. Гуртовий чоловічий спів є реліктовим явищем, хоча за згадками жінок, чия юність припала на першу половину XX століття, гуртовий чоловічий спів раніше був надзвичайно поширеним явищем. Востаннє зразки чоловічого гуртового співу зафіксовані у 2000 році.

       Носії «Козацьких пісень Дніпропетровщини» не становлять якоїсь однієї громади. Умовно вони об'єднанні у три групи:

- Фольклорні аматорські колективи;

- Окремі особи, які не беруть участі у художніх колективах;

- Неформальні гурти, які збираються при нагоді.

       Водночас традиція «перебуває під загрозою у зв'язку з віком виконавців і відсутністю наставників для підготовки нових поколінь».

       Географічний ареал поширення козацьких пісень охоплює майже всю Дніпропетровську області, за винятком сіл, в яких компактно проживають представники інших національностей наприклад росіян, білорусів.

       На даний момент проводиться фіксація пісень за участю науковців дослідників українського фольклору. На виконавчому рівні влади України запроваджена Програма збереження та розвитку об'єктів культурної і природної спадщини, розташованих на території Дніпропетровської області, на 2014—2019 роки.

       28 листопада 2016 року Комітет з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО включив козацькі пісні Дніпропетровської області до Списку нематеріальної культурної спадщини, які потребують негайної охорони. Як повідомляє Комітет, ці твори «співаються в козацьких громадах регіону та розповідають про трагедію воєн й особисті переживання воїнів-козаків. Пісні підтримують духовні зв'язки з минулим, але можуть носити також розважальний характер».

Сайт створено з Mozello - найзручнішим онлайн конструктором сайтів.

 .